Прийнятий 2003 року новий Цивільний кодекс України кардинально змінив усю систему українського цивільного законодавства.
Принципи сучасного цивільного права (ст. 3 ЦКУ) :
- неприпустимість свавільного втручання в особисте життя людини
- неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків передбачених законом та Конституцією України
- свобода договору
- свобода підприємництва, що не заборонена законом
- судовий захист прав та інтересів.
- справедливість, добросовісність та розумність
Функції цивільного права:
- регулятивна
- охоронна
- попереджувально-виховна
- стимулююча
Система цивільного права — це систематизована сукупність його структурних елементів, розміщених у певній послідовності та ієрархії.
До основних елементів системи цивільного права належать норми й інститути, до факультативних — субінститути та підгалузі.
Норма цивільного права — це правило поведінки приватних осіб у сфері цивільного обігу, встановлене їх угодою, корпоративним рішенням, актом законодавства або таке, що випливає з приписів природного права.
Цивільно-правовий інститут — це сукупність правових норм, які регулюють певну групу взаємопов’язаних суспільних відносин.
Субінститут — складова цивільно-правового інституту, яка є групою цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини у межах певного інституту.
Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, становлять підгалузь цивільного права.
Існує дві основних системи побудови приватного цивільного права — пандектна та інституційна.
Цивільне право України побудоване за пандектною системою, і поділяється на такі дві частини:
- загальна;
- особлива.
Загальна частина цивільного права містить норми та інститути, що застосовуються при регулюванні всіх цивільних правовідносин, тобто мають значення для всієї галузі цивільного права. До цієї частини входять норми щодо цивільного законодавства, підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, а також відповідно їх здійснення і виконання, щодо захисту цивільних прав та інтересів, стосовно суб’єктів цивільних правовідносин, об’єктів цивільних прав, правочинів, представництва, строків і термінів, позовної давності.
Особлива частина охоплює норми та інститути, які врегульовують окремі майнові та особисті немайнові цивільні правовідносини, а саме норми щодо особистих немайнових прав фізичної особи, права власності та інших речових прав, права інтелектуальної власності, зобов’язального права і спадкового права.